знаходити

-джу, -диш, недок., знайти́, знайду́, зна́йдеш і рідко ізнайти́, -найду́, -на́йдеш; мин. ч. знайшо́в і рідко ізнайшо́в, -шла́, -шло́; док., перех.

1) Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь. || Виявляти, відкривати внаслідок спеціальних розвідок, досліджень. || Підшукувати, добирати кого-, що-небудь. || Вирізняти, вибирати певний проміжок часу для чого-небудь.

2) Одержувати, мати, здобувати кого-, що-небудь. || Зустрічати з боку кого-небудь якесь почуття, певне ставлення до себе і т. ін. || Набувати, одержувати в чому-небудь джерело якогось настрою, певних почуттів і т. ін. || у сполуч. зі сл. відгомін, вираз, відгук, відображення і т. ін. Мати вияв, виявлятися в чому-небудь.

••

Знайти́ суд на кого — приборкати кого-небудь, застосувавши певні засоби впливу.

Не знахо́дити [собі́] мі́сця — а) втрачати душевну рівновагу, самовладання, спокій; б) фізично страждати від чого-небудь.

3) також без додатка. Придумувати, розмірковуючи над чим-небудь. || Внаслідок спостережень, досліджень і т. ін. приходити до певних висновків, складати, створювати якусь думку про кого-, що-небудь. || тільки док., розм., у сполуч. зі сл. чим, за чим, що, кого і т. ін. Уживається для вираження іронічного чи зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь.

••

Знахо́дити [собі́] ра́ду — виносити певне рішення, вміти вийти зі скрутного становища.

Знайти́ себе́ — визначити своє покликання.

4) Зустрічати, заставати кого-, що-небудь десь. || Заставати, виявляти кого-, що-небудь в якомусь положенні, стані.

5) Помічати, бачити у комусь, чомусь що-небудь.

6) тільки док., розм. Народити (дитину).